17:18
Я вже втомився від цього всього, якщо чесно.
Мені це не цікаво вже колупатися в чужих стосунках і бути психологом кожен день.
Я хочу спокою. У мене є свої цілі і плани.
Я хочу щасливу сімʼю а не оце все.
І я відчуваю що я на грані того моменту, коли можна буде сказати «воно того не вартує» - вже близько.
Інколи просто хочеться просто піти в тишу зі своїми всіма почуттями і зникнути.
Я відпускав людей постійно все своє життя і це больніше всього, але у мене немає вибору. Все що я чую - одні «але», або ще щось.
Коли Ти сказала пару днів тому, що нам потрібно не спілкуватися, то я це все прийняв.
Коли Ти сказала (в залі) що Ти мене кидаєш і я Тобі не потрібний, то я Тебе відпустив.
То навіщо це все я роблю зараз? Щоб що?
Щоб знову колись таке почути?
Як потім довіряти після такого, коли від Тебе відмовляються? Як довіряти, коли кожен день Тебе кидають і йдуть спати з іншим мужиком?
Ти знаєш на скільки це боляче???????????????
І в додаток до цього можу сказати, Ти знаєш на скільки це буде боляче почути знову?
На скільки боляче чути навіть слова «Тобі буде краще».
Хочеться послати куди подалі за такі ємоціі.
Я хочу спокій.
Я кожен день чую від Тебе (я, мені, для мене, я хочу, мені потрібно, для мене і тд.. + я не можу, так не хочу, це не буду робити і тд).
Одні тільки Я.
Де там Я у Тебе?