08:32
US010011
Зрозумів одну просту, але важливу річ - Ми з Тобою дуже по різному відчуваємо близькість.
Для мене все найсильніше і справжнє виникало тоді, коли Ми були поруч. У погляді, в дотику, в мовчанні, де не треба було пояснювати.
А коли Ми були далеко, я стримував себе, бо знав, що Ти з чоловіком і це зупиняло мене проявляти те, що відчував.
Для Тебе важливо було відчувати мою присутність навіть тоді, коли я далеко. Через повідомлення, увагу, турботу. Через дрібниці, які для мене не були важливі, або просто блокувалися реальністю.
Я ніколи не хотів, щоб Ти почувалась покинутою або неважливою. Просто я говорив любов іншою мовою - «Ми», «Поряд», «Обійми», «Тепло» - і більше мені нічого не потрібно було взагалі, нехай весь світ стоїть на паузі.
В свою чергу Ти, можливо, сподіваюсь, жила цим - навіть на відстані, або навіть поряд з чоловіком, тоді як я в цей момент повільно тлів від болю і безвихідності, що і проявлялось зовні так, як виглядає байдужість. І також в ці моменти відстані - була дуже сильна потреба повернути це - «Ми», «Поряд», «Обійми», «Тепло»…
Можливо, нам просто не вистачило перекладу. Не щирості, не глибини а саме перекладу одне одного на власну мову.